«Олег Татаринов. Кордони тожсамості»

Сьогодні театр користується великою потребою серед глядачів. Він перезавантажує емоції, пропрацьовує затиснені в глибині душі травми, голосами персонажів проговорює потаємне, дозволяє відчути альтернативні варіанти розвитку подій, відволіктися від напруження власного Я.

Робота сценографа потребує постійного пошуку художніх рішень, що часто з'являються на перетині жанрів, сюжетів, культурних досвідів та художніх смаків. Створення сценічних образів вимагає повсякчасного експерименту з тожсамістю: вияву творчої емпатії в роботі з режисером та акторами, реконструкцію авторського задуму при зануренні в сюжет та інтерпретації п'єси, віднайдення унікальної образності, що відбиватиме самовираження самого художника. Особливо цікавими є прояви художньої евристики, коли йдеться про дитячий театр, котрий є не менш значущим і для дорослої аудиторії.

Олег Татаринов зауважує, що дитячі вистави не варто сприймати спрощено, оскільки питання, порушені у них, апелюють до глибин психології кожної людини. Художник наголошує на тому, що грань між виставами з дитячого і дорослого репертуарів є умовною. Надзвичайно гостро це відчувається під час війни, коли діти…