МІЛІЦА (МАЙЯ) МИКОЛАЇВНА СИМАШКЕВИЧ (22.07.1900- 11.12.1976) – перша художниця–модернистка театру і кіно «з гніздов’я Курбаса» (І.Драч), внесла вагомий внесок у творення візуально-пластичного Українського світу упродовж 1929-1941 років
Повертаючи несправедливо призабуте ім’я визначної майстрині українського художнього світу кіно, вказаної на афішах театру і кіно у 1920–х роках, МТМК України вперше представляє з фондової колекції збережену кінематографічну творчу спадщину М. М. Симашкевич.
Ювілейна ретроспектива «Пластичний кіносвіт Майї Симашкевич» – найповніша кіно-графічна колекція на сьогодні в Україні, яка охоплює період першої половини ХХ сторіччя, унікальні архівні матеріали: ескізи, рукописи, креслення, фото, пов’язані з історією українського кіномистецтва 1929–1941 років, частково з історією театрально–модерного мистецтва МОБ «Березіль» Леся Курбаса періоду 1923–1928 років та історією музично–драматичного театру імені Івана Франка у місті Станіславові (тепер Івано–Франківськ) у перші роки по завершенню Другої світової війни.
У рамках виставки демонструватимуться фільми модерної художниці–постановниці Майї Симашкевич, які відкрили світові Україну і вплинули на розвиток світового кінематографу, всесвітньовідомі фільми, створені у співдружності з режисерами-новаторами: кіно–епос – «Коліївщина» за Т. Шевченком (1933), перший звуковий фільм–опера «Наталка Полтавка» І. Котляревського у музичному обрамленні М. Лисенка (1936) у постановці І. Кавалерідзе, історично–біографічний фільм «Кармелюк» (1931) Ф. Лопатинського (згодом обвинуваченого в націоналізмі і розстріляного у 1937 р., як і актор театру «Березіль» С. Шагайда – виконавець головної ролі Устима Кармелюка), «Вершники» Ю. Яновського у постановці І. Савченка (1939), перша кольорово–звукова картина, що вийшла на екрани – «Майська ніч» М. Гоголя, зрежисована М. Станковичем (1940), «Кармелюк» Г. Тасина (1938) та ін.. В останньому мисткиня Майя Симашкевич разом з славетним В. Кричевським створювали на історичному ґрунті візуально–пластичний світ боротьби українського народу ХІХ ст.. втілюючи його історичну пам'ять. Автографи художників закарбовані на шедевральних ескізах до фільму – все це та багато іншого можна буде побачити на виставці.
Майя Симашкевич, попри те, що здебільшого творила в часи сталінського терору, володіла абсолютним відчуттям правди й справедливості і з безстрашною звитягою відтворювала на екрані дух українського народу, його історію та традиції народного героїчного епосу. Створений нею пластичний кіносвіт працював на незалежність держави Україна і стали надбанням нації і всього людства на віки.

МАЙЯ МИКОЛАЇВНА СИМАШКЕВИЧ народилася 1900 року в сім’ї учителя в місті Кам’янець–Подільську.
У 1918 році, в буремний час становлення Української Народної Республіки (УНР) закінчує гімназію і поступає на філологічний факультеті Університету святого Володимира Великого. Поряд з навчанням в університеті брала уроки малювання у приватній студії Е. Прахової та М. Козика. Коли ж була відкрита в Києві Українська Академія Мистецтв, Майя Симашкевич вирішує йти туди «навчатися улюбленій справі».
В 1920 році, після успішного складання конкурсних екзаменів, її зараховують на 1–й курс у майстерні професора Федора Григоровича Кричевського. Після відкриття театрально–декоративного факультету продовжує навчання у майстерні професора Вадима Георгійовича Меллера і набуває фах художника театру.
У 1923–1928 роках працює в макетній майстерні МОБ «Березіль», який став для неї «міцною школою життя і праці…». Це підтверджує історичну і культурну значимість МОБ «Березіль» Леся Курбаса у створені українського модерного мистецтва театру і кіно.
З 1924 по 1928 рр., М. Симашкевич та В. Шкляєвим створено декорації (частина спільно, частина кожним окремо) і ескізи костюмів майже до всіх п’єс поставлених художником В. Меллером: «Газ» Г. Кайзера, «Джиммі Хіггінс» Е. Сінклера, «Машиноборці» Е. Толлера, «Пошились у дурні» М. Кропивницького, «За двома зайцями» М. Старицького, «Комуна в степах» М. КУЛІША, , «Шпана», «Жакерія» П. Меріме, / це в Києві /. «Сава Чалий» І. Тобілевича, «Король бавиться» В. Гюго, «Яблуневий полон» І. Дніпровського, «Пролог» та «Бронепоїзд 14-69» Вс. Іванова і ін / у Харкові/.
З 1929 по 1941 роки Майя Симашкевич була художником–постановником на Одеській і Київській кіностудіях у фільмах: «Суддя Рейтанеску» (1929), «Кармелюк» (1931), «Коліївщина» (1933), «Страта» (1935), «Наталка Полтавка» (1936), «Багата наречена» (1937), «Кармелюк» (1938), «Вершники» (1939), «Майська ніч», «Кубанці» (1940), «Борислав сміється» (1941, фільм не вийшов на екран) та у декілька стрічках класово-пропагандистського штибу: «Їх вулиця» (1930), «Крокувати заважають» (1930), «Вовчий хутір», «Кроки мільйонів», «Народження героїні», «Ленінське містечко» (1931), «Приймак», «Діти шахтарів», «Зореносці» (1932). Подекуди по договору виконувала художню роботу в Одеських та в інших театрах.
З 1945 року М.М. Симашкевич направлена головним художником Івано–Франківського (тоді Станіславівського) обласного музично–драматичного театру, з 1946 року і до кінця життя працює сценографом. Керувала образотворчою студією, при якій організувала театр тіней для дітей. Не одержала жодних державних відзнак, але увійшла в історію українського мистецтва театру і кіно і здобула всесвітню славу.

Автор ідеї і куратор виставки:
Галина Процев’ят– завідувачка дослідницького відділу історії кіно
Художнє оформлення:
Ігор Білецький – живописець, художник театру і кіно, член Спілки художників України і Національної спілки театральних діячів України.