Завдання переосмислити постійну експозицію музею та створити нові репрезентації історії українського театру стояло перед науковцями музею вже давно. Але з багатьох причин його не вийшло реалізувати раніше.

Постійна експозиція музею постала в кінці 1970-х — на початку 1980-х років. Експозиційний простір розміщувався на двох поверхах.

На початку 1990-х років музейники демонтували окремі зали, присвячені радянському театру 1920-х, усунули радянську символіку та відверті пропагандистські візуальні рішення.

Перший поверх також зазнав деяких змін, зокрема було вилучено скульптури Леніна і Горького, «керівні й спрямовуючі» цитати «вождів». Також на афішах Молодого театру Леся Курбаса зняли цензуровані наклейки з творів Володимира Винниченка. У цілому, довгий час вважалося, що ця частина експозиції цілком адекватно відбиває бачення історії українського театру.

Вербальна зміна смислових акцентів у текстах екскурсоводів призводила до значного відриву не лише від тексту екскурсії, а й до суперечності з візуальним представленням смислових реперів, що лишилися від минулих кураторських рішень. Екскурсоводи просто ігнорували розділи, наповнені історією російського театру, які постійно переривали хід оповіді про український театр. Але ці розділи так і лишалися в експозиції, займаючи центральні місця у виставкових залах і продовжуючи впливати на сприйняття відвідувачів.

Основною перепоною в оновленні експозиції була відсутність прийнятної нової концепції. Також оскільки художнє рішення експозиції минулого століття стало номінантом на Шевченківську премію 1983 року, то це зупиняло від кардинального демонтажу експозиції як визнаного мистецького вислову. 

Технічні складнощі змін у просторі були зумовлені тим, що експозиція представляла суцільну декорацію, створену поверх старого, не відремонтованого приміщення.

Початок повномасштабного вторгнення змусив музейників демонтувати цілі вітрини та комплекси пам’яток з експозиції для їх убезпечення. Також зрушення в суспільній думці, в оптиці історичних процесів в Україні запустили процес нагальних змін, впровадження яких стало кураторським обов’язком. Стало зрозуміло, що потрібна нова експозиція, яка представлятиме україноцентричну концепцію розвитку театру.

Таким чином виник проєкт «Креативна деконструкція», що має на меті проаналізувати та заархівувати стару експозицію музею та інституційну пам’ять про неї, а також розробити концепцію нової репрезентації українського театру. Проєкт мав лабораторний характер, оскільки в його ході випрацьовувалися методи деколонізаційних і дерадянізаційних практик, з якими можна підходити до змін наративів про історію українського театру. 

Фахові обговорення, дискусії, інтерв’ю та лекції, які відбулися під час реалізації проєкту, сформували потужний кейс для подальшої роботи Театрального музею та інших музеїв, які прагнуть якісно змінити свої репрезентації.

Оцифрування архіву музею, пов’язаного зі створенням експозиції, дало можливість провести якісний аналіз інституційного досвіду Театрального музею — одного з унікальних закладів України, що займається дослідженням та збереженням історії театрального мистецтва. 

У результаті реалізації проєкту:

- Оцифровано науковий архів та представлено на сайті музею в розділі проєкту «Креативна деконструкція»: архівні фото експозиції та робочих моментів 1970–1980-х років, тексти екскурсій та лекцій науковців музею, протоколи науково-творчих нарад, тематико-експозиційні плани експозицій «Театральне мистецтво України від витоків до початку XX століття», «Радянський театр», виставок «Лесь Курбас» (1987), «Людина, яка була театром» (1991, 1996), тексти проєктів реекспозиції А. Драка та К. Пітоєвої.

- Проведено та записано фахові дискусії, інтерв’ю зі співробітниками та учасниками проєкту, лекції, відео яких розміщено на YouTube-каналі та сайті музею.

- Створено архівно-аналітичну виставку, яка складається з розділів про історію створення, функціонування постійної експозиції та експозиції першого поверху, наповнену роз’яснювальними мультимедійними та мистецькими інтервенціями.

- Розроблено концепцію нової експозиції музею, яка пропонує нову періодизацію історії українського театру. А створена 3d-модель експозиційного простору, яка візуалізує розділи концепції, дає можливість подальшої деталізації та роботи кураторів, у результаті чого буде реалізовано нові музейні репрезентації.

Команда проєкту:

Ірина Дробот — керівниця

Тетяна Руденко — кураторка

Олена Стаднік

Ірина Степенко

Андрій Степенко

Аліна Дяченко

Оля Семканич

Ірина Мелешкіна

Ірина Зубченко

Олена Лещенко

Ганна Приходько

Сергій Руденко — автор ідеї та науковий консультант 

Ганна Веселовська — наукова консультантка 

Олександр Попенко — відеозйомка

Сергій Діптан — візуалізація 3d-моделі експозиції

Олександра Гаврилюк — піар

Андрій Мирошниченко — переклад і субтитри

Музей висловлює подяку партнерам проєкту за допомогу та надані матеріали для експонування:

Львівському академічному театру імені Леся Курбаса

Львівському національному літературно-меморіальному музею Івана Франка 

Музично-меморіальному музею Соломії Крушельницької

Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого

Центральному державному архіву вищих органів влади та управління України

Реалізація проєкту відбулася за підтримки Українського культурного фонду

ДИСКУСІЇ

ЛЕКЦІЇ

ІНТЕРВ`Ю

#ЗапідтримкиУКФ

#Креативна_деконструкція 

#Театральний_музей_100