В 70-ті роки на Україні відбувалися важливі процеси в театрі ляльок. Він бурхливо оновлювався. В цей час оновлення і збагачення мови цього виду театру виникає і живий інтерес до традиційних форм. Тому закономірним стало звернення до вертепу у тодішньому центрі лялькового життя Харкові у 1975 році. У постановці харківської вистави “Український вертеп” поєднали свої сили досвідчені майстри і молодь. Ця робота мала виховний та експериментальний характер. Групу ентузіастів по створенню та постановці вистави очолив художній керівник театру ляльок В.Афанасьєв. Під його керівництвом молодий режисер, випускник кафедри театру ляльок Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревского О.Інюточкін, зібравши всі існуючі тексти вертепної драми, ознайомившись із численною дослідницькою літературою створив варіант п’єси. Він же працював над редакцією тексту, створивши свій сценічний варіант вертепної драми на основі текстів Сокиринського, Батуринського і Хорольського вертепів. Враховуючи, що вертепний спектакль в Харківському театрі повинен був йти на великій сцені, збільшили вертепний будиночок і ляльок. Всі ролі виконував один актор – Господар вертепу Г.Стефанов. Крім того були і помічники вертепника – артисти А.Куцік, Н.Левченко, А.Рубинський, І,Рабинович, В.Холковська. Вони були у виставі і хором – виконували колядки, і музиками – за час репетицій навчилися грати на народних інструментах (дудці, цимбалах, бубні, барабані). У 1976 році на ХІІ конгресі УНИМА і Міжнародному фестивалі театрів ляльок в Москві „Український вертеп” був відзначений Почесним дипломом. У 1979 році на Міжнародному фестивалі театрів ляльок у Бельгії, який проходив під девізом „Традиції, що оживають” виставу дуже тепло зустріли лялькарі багатьох країн світу.

Дійство було відтворено із музейною старанністю.

Художником вистави став видатний митець О.Щеглов. Вражала свобода, з якою художник створив дивну стилізацію. Він вніс у свої ескізи та живописні роботи на тему вертепу, які стали основою для створення скрині, ляльок та інструментів вертепу, елементи українського бароко, парсунного живопису, фантазійного гротеску, лірику українського фольклору і лінії конструктивізму. Лірична мадонна Рахіль, чорт зі струнами на череві, Смерть, що стоїть в труні, чорт, свиня з сосками по всьому тілу. Він сам розписав інструменти і скриню ликом легендарного Мамая. Особливу увагу О.Щеглов приділяв лялькам. Стрижневі за традицією, вони були майстерно виточеними із дерева і були дуже вигадливими.

Музей отримав макет скриньки Харківського вертепу з ляльками, 6 ляльок на дошці та музичні інструменти. Сталося це вже по смерті художника за ініціативою С.Смелянської, багаторічного заступника по літературній частині і засновника музею Харківського театру ляльок.