Сокиринський (Галаганівський) вертеп

Він є найстарішим із відомих в Україні вертепів. Цей вертеп з перших днів свого існування пов’язаний з Києвом. Саме київські бурсаки занесли його до маєтку Галаганів в с. Сокиринці на Полтавщині у 1770-му році. Їх тепло прийняли, подивилися виставу і нагодували. У відповідь на щедрість господаря бурсаки подарували йому свій вертеп, текст і передали місцевому хору ноти кантів. Понад сто років діяв цей вертеп. Канти співав хор у супроводі оркестру. Текст вертепу мав великі художні якості. В ньому яскраво проявилися характерні риси української народної мови, динамічність діалогу, соковитість побутової мови, своєрідність гумору. Текст був вперше опублікований Г.П. Галаганом у 1882 році.

Дерев’яна скриня Сокиринського вертепу є найбільш вишуканою із усіх відомих вертепів. Складається із двох поверхів. Розмір скрині у висоту 1м 57 см, в довжину 1м 34 см, у ширину 31 см. Зліва і справа – входи для ляльок, які рухаються по прорізах у підлозі, закритому заячим хутром. На обох поверхах колони (4 нагорі і 6 внизу). Внутрішні стіни обклеєно шпалерами. Будова і розфарбовуння цього вертепу неодноразово привертали до нього увагу і майстрів, і аматорів сцени.

 

Всі 36 ляльок цього вертепу зроблені із дерева (окрім діви Марії) і виконані майстром різьбярем високої кваліфікації. Ляльки Сокиринського вертепу дуже виразні. Костюми на ляльках ангелів і царів багаті, розшиті золотом.

Роти, носи, очі у всіх ляльок ретельно вирізьблені і розмальовані. Волосся, бороди, брови намальовані чорною фарбою. У вертепі майже всі ляльки одного розміру. Тільки Запорожець в півтора рази більший за інших, нагадуючи, що саме він є основним героєм. Він одягнутий в широкі червоні шаровари, синю сорочку, підперезану рожевим поясом. Ліва рука його піднята і зігнута в лікті, права також піднята вгору. В ній – дерев’яна булава. Обличчя Запорожця нагадує зображення народного лубка 18 ст. Обличчя царя Ірода теж цікаве – чорні вуса, борода, довгий ніс. Голова його тримається на ниточці, бо в потрібний момент, коли смерть змахне косою має впасти до низу. Одягнутий він по-царськи; в золотий парчевий підрясник та червону ризу, обшиту по краях золотим галуном. На голові – вирізана із дерева золочена корона. Лялька Діви Марії більш пізнього походження. Замість втраченої дерев’яної фігурки 18 ст. - фарфорова іграшка 19 ст. Це білявка із блакитними очима, одягнута у блакитну ж сукню. Її руки складені на грудях. В лівій руці – новонароджений, загорнутий в білу тканину.

Найбільш виразні ляльки чортів. Дерев’яні, з невеличкими ріжками на голові, крилами, хвостиками і копитцями на ніжках. Ці істоти, пофарбовані в чорний колір, з червоними животами, пащами, вухами і очима, відштовхують і смішать одноразово.

У всіх ляльок цього вертепу рот, ніс, очі майстерно вирізьблені із дерева а потім вже пофарбовані відповідними фарбами. Усі ляльки новіші за скриню, але відповідні давній традиції цього вертепу.

Повний текст вертепу у рукопису та ноти – запис другої половини 19 ст.

Ляльки Сокиринського вертепу (зберігаються у фондах) – баба, два воїни, дві гадюки, гусар, красуня, Марія, дяк, єврей, Запорожець, Йосип, Клим, жінка Клима, коза, коняка, паламар, парубок, два пастухи, полька, поляк, Рахіль з дитиною, Савочка жебрак, свиня, смерть, солдат, волхви, уніатський піп, хлопчик, цар Ірод, циган, циганка, перший чорт, другий чорт, школяр, Іванець. На експозиції музею експонуються рукописний текст, ноти, частина ляльок та сам вертеп.

Підпишись на наші оновлення

© Музей | Tmf-Museum | Київ

Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 24, 26

  • Facebook Социальной Иконка
  • Instagram
  • YouTube

+38 044 280 18 34 (замовлення екскурсій)

+38 044 280 51 31 (адміністрація)